Чому

Чому жорстоким ти буваєш

Й після своїх медових слів

Сам ложку дьогтю закидаєш

І хочеш, щоби хтось це їв?..

Чому брехні ти легко віриш?

А правду – сумнівами б’єш?

І називаєш чорне – білим?

І в душу чистую – плюєш?..

Чому ти біле – бачиш чорним?

Чому на світло – кажеш «тьма!»?

До Бога серце – не пригорнеш

І Слова там Його – нема?!..

Чому рахуєш ти правими

Свої лиш погляди й думки?

Й не відчуваючи провини,

Не любиш ближніх! Навпаки.

Так просто – вникнути у себе

І правді в очі заглянуть,

Й побачити: Чи поклик Неба

Всі почуття й думки несуть?..

Якщо слова ці розумієш,

То ти, у серця простоті,

Зробити висновки зумієш,

Що є потреба в каятті.

А після щирого визнання

У чому був ти неправим,

Плоди принесеш – покаяння,

Щоб бути іншим вже, – новим.

І в Божім образі  й подобі,

Як істинне Його дитя,

Побачиш тут же ти у собі

Наявність вічного життя!

© Вера Шредер (Шепель)